Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Але тоді, на острові Ілікія, мені здавалося, що поруч добірні покидьки. Я запитувала себе, чи готова вплутатися в шалену авантюру, і збиралася втекти за першої ж нагоди.

Зупиняло мене одне: мапа. Ді Крайн тримав її в себе, і це було запорукою мого послуху. Капітан чесно визнав, що позначки професора для нього – темний ліс. Я не зовсім чесно заприсяглася, що можу пояснити кожну закарлюку.

Чому не зовсім чесно? Та тому що раніше до карти додавалися розрахунки, але їх у каюті Атуана Малоона не було, і ні відновити все з пам’яті, ні розрахувати підводний-надводний маршрут острова Мрій самостійно я не могла.

Але ді Крайна влаштовувала й мапа… Я заздрила його цілеспрямованості. За моїми найсміливішими припущеннями, нам знадобилося б пів століття, щоб вчасно потрапити в потрібне місце.