Читати книгу - "Сфера, Катя Орлова"

Білий скафандр Рієль із червоним хрестом різко виділявся на тлі сірих руїн аванпосту. Її увагу привернув тріск під ногами. Вона опустила погляд — і побачила тріснутий енергоелемент від плазмової гармати. Переступивши через нього, зауважила, як Сайфер підняв якийсь предмет і провів пальцем по обгорілому корпусу.

— Від плазмової зброї, — сухо констатував він. — Повністю розряджена.

Він кинув елемент назад на землю, яка, як з’ясувалося, була всіяна такими ж розрядженими батареями. Поміж ними валялися й гільзи від роттеанських набоїв. Картина бою ставала очевидною: або табір зазнав нападу зсередини, або роттеани вже зайняли територію аванпосту й стріляли в усе довкола.

Рієль присіла на одне коліно, оглядаючи ґрунт. Сліди від підошов роттеан були розкидані хаотично, ніби ті пересувалися в паніці чи люті. Вона звернула увагу на глибокі борозни, залишені чимось важким — імовірно, танками або штурмовими машинами.

Тим часом Сайфер із Кліщом дісталися до головної будівлі. Двері були напівпрочинені, мовби хтось намагався виламати їх, але сил забракло. Обидва бійці перезирнулися; тоді Кліщ узявся за зброю, а Сайфер легенько штовхнув двері — і вони зникли в напівтемряві.

Рієль тим часом викликала одного з дронів. Безпілотник м’яко опустився поруч, розгорнувши камери й прожектори, що освітили дорогу. Вона попрямувала до будівлі, яка, за їхнім планом, мала бути медпунктом і житловими приміщеннями.

Двері в мінібункер були наглухо зачинені, та сліди на них промовисто свідчили про те, що сталося. Глибокі вм’ятини від важких куль вкривали металеву поверхню, немов хтось скажено намагався її прострелити. Гільзи лежали справжнім килимом під ногами, хрустячи з кожним кроком. Метал дверей був обпалений до чорноти, узятий шрамами від вибухів і порізаний уламками. Подекуди проглядалися сліди вогнемета, що розжарював метал до криваво-червоного стану.

Навколо бункера панувала моторошна тиша. Тільки вітер, мов невидимий свідок, завивав у тріщинах і завалах, посилюючи відчуття, ніби за ними стежать. Рієль мимоволі озирнулася, сподіваючись побачити хоч якийсь натяк на рух. Утім, крім попелу та уламків, тут не лишилося нічого живого.

— Командире, двері бункера не відчинені. Здається, вони так і не змогли проникнути всередину. Погляньте, — звернулася вона до Мітчела, підвівши дрон до дверей, щоб усі бачили ту саму картину. — Нікс, є шанс, що там можуть бути живі?

— Цілком імовірно, капітане Рієль. Але я не можу просканувати бункер через матеріали, з яких його побудовано. Судячи з усього, відчинити двері неможливо: або їх заклинило намертво, або все ще ввімкнена аварійна блокада зсередини. Якщо командир Мітчел дозволить, я можу обережно зламати двері.

Командир трохи помовчав, тоді швидко озвався: — Гаразд. Слухайте наказ: усім негайно залишити територію аванпосту. Ми виламаємо двері бункера. Рієль, зачепися за мех Кліща й теж сховайся.

— Дозвольте зауважити, командире Мітчел, капітан Рієль може спокійно лишатися всередині мого корпусу. Я легко витримаю навіть потенційний вибух, якщо бункер заміновано, — втрутилася в розмову Нікс.

— Ти знову обговорюєш мої накази, Нікс? — у голосі капітана Мітчела бриніли холодні нотки.

— Я лише викладаю технічну інформацію, командире. Мех «Ангел» сконструйовано так, що я здатна витримати навіть постріл із важкої зброї, якою володіють роттеани, не кажучи вже про…

— Годі. Гаразд, Рієль, залізай усередину та беріться до справи, — роздратовано обірвав командир її технічні пояснення.

У каналі почулися чиїсь хихотіння, ніби промовець забув відключити загальний зв’язок, і миттю вщухли. Кліщ і Сайфер, залізши до своїх мехів, швидко відступили назад разом з усіма іншими й залягли в піску неподалік.

Рієль моторно стрибнула на “долоню” меха й хутко заскочила всередину, вмощуючись у своєму кріслі. Нейронні конектори миттю під’єдналися до портів бронекостюма, і Рієль знову побачила навколишній світ уже “очима” бойової машини. Мех зробив кілька кроків, чекаючи, поки дрон ковзне у свою комірку на спині. Потім нахилився й уп’явся механічними пальцями у виступаючі сегменти дверей бункера.

— Ви готові, міс? — почувся голос Нікс, цього разу лише в особистому каналі. На голографічному інтерфейсі з’явився підморгуючий смайлик.

— Готова, готова, — злегка всміхнулася Рієль, дивлячись на витівки Нікс, яка часом говорила так, що важко було відрізнити її від справжньої людини.

Смайлик на екрані насунув на себе чорні окуляри, і відразу за цим механічна рука висмикнула двері бункера, немов корок із пляшки газованої води.

Вибуху не сталося. Рієль запустила дрон, і маленький розвідник влетів усередину, увімкнувши ліхтар. Промінь світла ковзнув по різних речах, відбився від металевих поверхонь і зрештою спинився на панелі вимикача на одній зі стін. Дрон поволі підлетів до неї, витягнув маніпулятор і натиснув кнопку. Пролунав легкий гул, і бункер залило яскраве біле світло.

— Фіксую підвищений рівень радіації. Заходити без посиленого скафандра не рекомендовано нікому з відділення. Капітане Рієль, ви можете зайти, але не більше ніж на п’ятнадцять хвилин, інакше системи вашого скафандра зазнають ушкоджень. Одну хвилину, сканую приміщення, — спокійним тоном доповів ІІ.

У комунікаторах запала тиша — усі чекали. Потім голос Нікс пролунув знову: — На підлозі осколки, швидше за все, радіаційна граната роттеан.

— Чортові покидьки, — тихо вилаявся голос Рамірес.

— Рамірес, не виказуй емоцій. Слідкуй за сектором, — наказав командир.

— Слухаюсь, сер, — відповіла вона.

— Командире Мітчел, у кутку бункера замасковані дверцята в підлозі. На стандартних планах подібних бункерів їх немає, схоже, зроблені самостійно. Можливо, там щось є. Рекомендую відкрити люк і спустити туди дрон для дослідження, — знову озвалася Нікс.

— Зможеш дотягнутися до кришки? — поцікавився Мітчел.

— Ні, сер. Захоплення дрона не зможуть підняти її, а я не дотягнусь — надто далеко. Потрібна допомога людини.