Читати книгу - "Сфера, Катя Орлова"

— Я піду, сер, дуже швидко, скафандр витримає. Дозволите? — звернулася до командира Рієль.

— Гаразд, дій швидко й чітко, не гай часу. Нікс, стеж за нею. Прикріпіть трос на всяк випадок.

Рієль знову вистрибнула з кабіни меха й завмерла. Навіть поза межами бункера рівень радіації почав зростати. Вона хутко дістала зі спеціального відсіку антирадіаційний аерозоль і щедро розпорошила його на свій скафандр.

— Правильне рішення, це дасть вам додаткових десять хвилин, проте стежте за часом, — пролунав голос Нікс у каналі особистого зв’язку, недоступному решті команди.

— Дякую за турботу, — усміхнулася Рієль під шоломом і різко пірнула всередину бункера.

Її рухи були швидкі й точні. Прослизнувши по підлозі, вона схилилася в кутку бункера й потягнула на себе кришку люка, але та не піддалася.

— Спробуйте натиснути й повернути праворуч — люк замкнений, — підказав голос Нікс.

Рієль прокрутила ручку, і вона піддалася. Ще раз потягла на себе — і вхід відчинився. У нього вела металева приставна драбина. У скафандрі там було досить тісно, але Рієль таки протиснулася й зісковзнула вниз. Усередині горіло аварійне червоне підсвітлення. Вона пішла невеличким коридором і, завернувши за ріг, помітила ще одні напіввідчинені двері. Рієль дістала з набедреного відсіку невеликий плазмовий пістолет і зняла запобіжник. Обережно відчинивши двері, просунулася всередину, готова будь-якої миті вистрелити в разі небезпеки.

Тут було тихо й порожньо. Рієль увімкнула ліхтарі на скафандрі, і вони вихопили з червоного напівмороку невелику кімнату з койками, робочим столом і комп’ютерним терміналом.

— Зліва в кутку — людина, — знову озвався голос Нікс, яка спостерігала за всім через камеру на шоломі Рієль.

Рієль різко обернулася в вказаному напрямку, й промені ліхтарів вихопили силует чоловіка, що сидів, притулившись до металевої шафки. На підлозі біля нього виднілися темні плями, ймовірно, сліди блювання. Його обличчя виглядало страшно: почервоніла, запалена шкіра з крововиливами на щоках і лобі. На ньому був польовий радіаційний костюм зі зірваним рукавом, а шолома взагалі не було.

Більше нікого в приміщенні не було. Дівчина хутко кинулася до нього, наводячи на незнайомця ліву руку скафандра, де містився датчик життєвих показників. На внутрішньому дисплеї з’явилися дані. Чоловік був живий, але на межі смерті: сильне опромінення, ниткоподібний пульс.

— Тут уцілілий, один. Ледве дихає, але ще живий. Оброблю його й витягну звідси, — швидко доповіла Рієль.

Вона активувала спеціальний інструмент у лівому передпліччі свого обладунку, й одразу ж уколола потерпілому велику дозу потрібних препаратів. Потім, не зволікаючи, підхопила його з підлоги. У ту мить він опритомнів і втупився в неї очима, налитими кров’ю.

— Артефакт… там, у шухляді столу… заберіть його, це важливо… — прохрипів чоловік ледь чутно.

Рієль, попри всю підготовку, здригнулася, проте не випустила його. Її погляд судомно ковзнув туди, куди дивився поранений. Вона різко розвернулася, тримаючи його однією рукою, і висмикнула шухляду єдиного столу біля комп’ютерного термінала. Всередині лежав дивний предмет: сфера, вкрита загадковими знаками чи написами. Піднявши її, Рієль відчула дивну важкість, яка не відповідала розміру. Підсилювальна система скафандра справлялася, але дівчина відчула, як механізм ледь компенсує вагу. Її рука здригнулася, і вона інстинктивно закріпила сферу в кишені на броні. Рієль знову зиркнула на уцілілого, проте той знепритомнів. Датчики свідчили: життєві показники надзвичайно слабкі.

— Спокійно, Рієль. У вас іще цілих десять хвилин до пошкодження систем захисту скафандра, — пролунало тихе заспокійливе зауваження Нікс у навушнику.

— Дякую, ти в мене така турботлива, — огризнулася дівчина й потягла чоловіка до драбини.

Щоби піднятися й проштовхнути непритомне тіло у вузький люк, знадобилося п’ять хвилин, і серце Рієль вже калатало скажено. Датчик радіації горів яскраво-червоним, нагадуючи, наскільки ризикованою є ця операція. Нарешті, витягнувши вцілілого з бункера, вона зі стогоном випала разом із ним назовні. Механічна рука одразу ж повернула на місце кришку бункера й добряче зім’яла краї, наскільки це було можливо, щоб запобігти виходу радіоактивного пилу. Другою “долонею” мех легко підхопив і Рієль, і непритомного та кількома стрибками відскочив на безпечну відстань.

Обережно поклавши на холодний пісок Рієль і потерпілого, мех під керуванням Нікс узявся обробляти дівчині скафандр засобом для очищення від радіоактивного забруднення. Тим часом до них підійшли всі інші мехи, крім чотирьох, що охороняли периметр.

— Нікс, капсулу… — почала було Рієль, та розумний ІІ уже знімала зі спини меха одну з двох евакуаційних капсул, призначених саме для таких випадків. Капсула була обладнана системами підтримки життя й надання допомоги в польових умовах. Рієль відступила трохи вбік, даючи Нікс простір для дій. Мех миттєво розрізав рештки захисного костюма чоловіка й відкинув їх убік. Дівчина ще раз перевірила рівень радіації: показники різко впали — вочевидь, костюм таки взяв на себе значну дозу випромінювання. Можливо, у пораненого залишалися шанси.

Рієль обережно нахилилася й підняла чоловіка, акуратно вкладаючи його до капсули. Щойно його тіло торкнулося поверхні, стулки м’яко зачинилися, ізолювавши його всередині. Активувалися біосенсори, тонкі маніпулятори почали вводити препарати та підключати життєзабезпечення. Вбудований голос капсули оголосив:

— Пацієнт стабілізований. Уведення в медичну кому завершено. Лікування розпочато. Втручання ззовні заборонено протягом чотирьох годин.

Рієль відійшла, стежачи за мерехтливими індикаторами на дисплеї капсули. Графіки показників вирівнялися, а захисна плівка повністю ізолювала пацієнта. Дівчина видихнула й, повернувшись, рушила до меха, відчуваючи, як поступово спадає напруга.

Тим часом до неї підійшов Мітчел і запитально глянув на медика.