Читати книгу - "Витівники, Віт Тасик"

– Заходь до нас у гості, - запросили юнака, здається ніби непоганий хлопець.

– А що, зайду! - зрадів Макулій-дендреон, - З Назарчиком давно товаришую. Він тут полює в хащах дичину, а я до нього здобич заганяю.

Ми з братом, попрощавшись з дендреоном, по одному полізли у таємний хід в кущах, а вилізли вже біля водоспаду. “Не йдіть туди! Там пастка, пастка, пастка”, - знову почув я той знайомий шепіт. “Та ну тебе, Макулію! Ти краще ввечері приходь погостювати”, - сказав я і пішов до водоспада.