Читати книгу - "Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka"

— Але я ж не твій брат, — зауважила Руда Миша.

— Так, — погодилася Пік. — Але ти ж така велика!

Наша Мишка й не знала, як це сприймати — як комплімент чи як докір. Але роздумувати над цим не стала, бо згадала, що з ранку ще нічого не їла.

— Ходімо краще вечеряти, — запропонувала вона.

— Що, справді? — здивувалася Пік.

Але за мить тихенько додала:

— Та мама не дозволяє мені ходити по чужих норах…

— Яка ж вона чужа? — заперечила Руда Миша. — Ми сусідки! До того ж ти мене знаєш.

— Ну… так… — несміливо промовила Пік. — До тебе, мабуть, можна.

— Не "мабуть", а точно можна! Ходімо!

І, не чекаючи відповіді, Руда Миша попрямувала до своєї нірки.

Там було прохолодно й затишно. У повітрі витав запах сухої трави та дубової кори. Мишки посідали біля шматка кори, на якій лежали насінинки, й почали вечеряти.

Спочатку Пік ніяковіла й не наважувалася взяти зернятко, але, побачивши, як Руда Миша смачно гризе свою зернинку, і собі простягла лапку. Вона вибрала найменше зернятко й почала ласувати.

Зернятко було справді смачним. Солодке, висушене під літнім сонечком, воно приємно хрумкотіло в роті.

Руда Мишка ніколи раніше не запрошувала гостей до своєї нори, але їй навіть сподобалося частувати мишеня.

— Смачно? — запитала вона Пік.

— Дуже! — відповіла Пік, жуючи зернятко.

Та раптом вона стрепенулася.

— Ой! Чи не шукає мене сестричка?!

— Не турбуйся, нікуди вона не дінеться, — заспокоїла її Руда Мишка й неквапливо рушила до виходу.

Пік поспішила за нею, хвилюючись, що Сіра Мишка її сваритиме за те, що вона без дозволу пішла в чужу нірку.

І справді — біля пеньочка, там, де і залишила сестру, чекала схвильована Мишка.

— Ось де ти! — вигукнула вона.

— Так, ось ми! — весело відгукнулася господиня.

— Ми вечеряли в Рудої Мишки, — пояснила Пік.

— Вечеряли? У норі? — перепитала Сіра Мишка.

— Так, — спокійно підтвердила Руда.

— Але ж… мама… — занепокоїлася Сіра.

Та господиня нори не дала їй закінчити:

— До мене можна! До того ж мої батьки пішли в село, а самій мені нудно вечеряти. От я й запросила Пік.

— А, ну якщо так… — погодилася Сіра Мишка.

Вони ще трохи погомоніли, а тоді розійшлися по своїх домівках.

— Приходьте завтра гратися! — гукнула їм услід Руда Мишка.

— Добре! Прийдемо! Бувай!

Мишенята сховалися в нірки.