Читати книгу - "Про Руду Мишку і цукерку, що все змінила , Radka"

— Так, — підтвердив тато. — Оскільки я сидів на кущику, то помітив, з якого боку відчувається мамин запах. Тож я потихеньку, маленькими кроками, почав пробиратися до неї. А вона, відчувши мій запах, теж просувалася до мене.

— Коли ми нарешті знайшлися й продовжили дорогу додому, то йшли дуже обережно. Прислухалися до кожного звуку, вловлювали кожен сторонній запах, — пояснила мама.

— Тому так довго, — закінчив тато розповідь.

— Головне, що ви повернулися, — зітхнула з полегшенням донечка.

Тим часом на вулиці стало зовсім темно. Усі були дуже втомлені, тож невдовзі розійшлися спати.